Connect with us

Життя

Прочитайте цю історію і скажіть яке життя ви живете: щасливе чи нещасне?

Коли ми, бізнесмени із пострадянських країн, в кінці 90-х років приїхали у Сан-Франциско на конференцію, всі були зайняті одним: жалінням себе. Це була світова конференція із піару, новітніми маркетинговими технологіями, які для нас виглядали майже нереальними. І багато учасників після промов американських бізнесменів, які мали надихнути, навпаки розводили руками. Мовляв, це все не з нашими податками!Законами! Можливостями!

І наступний промовець почав із того, що у всіх викликало інтерес.

Він сказав: «Мені не щастило з самого народження». Всі притихли і приготувалися його жаліти.

– Мені не щастило не просто з народження, а від зачаття.

Мого батька звіяло вітром коли він почув, що його подружка «залетіла». Він був молодий, перебивався підробітками і любив розважатися. А моя мати, якій було 17, любила розважатися ще більше, тож познайомилися вони в клубі.

Але після цього мені ще більше не щастило: матір не доносила мене до кінця терміну, а коли побачила – одразу ж підписала документи на відмову. А тому, що вона була мулатка, я потрапив у дитячий будинок для кольорових.

РЕКЛАМА 2

Я був дуже слабким малюком, що постійно хворів. У той час у мене майже не було шансів бути всиновленим. І спочатку в будинку малятка, а потім в дитячому будинку я всюди піддавався жахливому відчуттю покинутості та непотрібності. А в старшому віці це й знущанням однолітків. Мене постійно били китайці, мексиканські діти плювалися в мене, а чорні дуже боляче щипалися…

Мені не щастило і з навчанням. Вчителям у нас платили мало, вони часто приходили, але швидко йшли. Постійно змінювалися, так, що ми й не могли запам’ятати їх обличчя та імена. Мені не щастило від самого зачаття…

Він на хвилинку зупинився в промові, дивлячись в одну точку десь під ногами. Але це не моя історія. Я втомився її розповідати.

Ми всі ошелешено затихли.

– А яка ж ваша?

– Мені щастило від самого моменту зачаття! Батько, який був молодим і недолугим, зрозумів, що нічого хорошого не зможе дати мені, тож швидко самоусунувся із посади батька. І моя матір, яка не мала нічого, навіть бажання мати дитину, також покинула мене. Я думаю, що якби вона забрала мене з собою, то мої шанси вижити сильно скоротилися б, адже я приблизно уявляю в яких умовах довелося б мені виживати. І я їм за це вдячний! Мабуть, вони зрозуміли, що поруч зі слабкими батьками дитина ніколи не зможе вирости сильною і щасливою. І я з самого початку зрозумів, що єдина сила, на яку я можу розраховувати в житті це моя власна підтримка та віра в себе.

А потім… мені продовжувало щастити!

Якби мене всиновили, то швидше за все, нові батьки дуже б хвилювалися про мене, жаліли мене та намагалися вберегти. А я все ще був слабкий і дуже хворобливий і на все життя проніс би відчуття жалю до себе. Чи допомогло б це мені в житті? Ні! А от життя в дитбудинку навчило мене давати здачі, навіть коли противників більше і вони сильніше. Я навчився щипатися як чорні. Битися як китайці і плюватися далі, аніж мексиканські діти.

Мені надзвичайно пощастило!

А як же мені підфартило у школі!

У нас був один вчитель, який затримався довше за всіх. Це вчитель, який викладав біологію і ми могли спитати у нього про все на світі, а він знав відповіді!

РЕКЛАМА 1

Цей вчитель викладав іще декілька уроків, тож ми бачилися кожен день і мали відчуття, що у нас друг та наставник. Саме його предмети допомогли мені визначитися із тим, з чим я хочу пов’язати своє життя, а відмінні оцінки допомогли мені вступити в університет.

Потім я отримав вищу освіту, наукову ступінь, хорошу роботу, завів сім’ю, у мене з’явилися внуки…

Мені так пощастило! Я вдячний долі за все це везіння.

Я розповів вам одну і ту ж саму історію, але трохи по-різному. Яка з них вам подобається більше? Як би ви розповіли свою власну?

Подiлись з друзями:
Continue Reading

Facebook

Trending