Поліція та родичі шукали дідуся. Куди він зник?

Ануш народилася і закінчила школу в Єревані, вступила в університет і стала Анею. Після закінчення вийшла заміж за англійця і поїхала на його батьківщину.

Тепер її звуть Енн. Живе Енн в крихітному містечку в графстві Глостершир, зовсім поруч зі знаменитим королівським лісом Дін. У неї гарна квартира, вистачає грошей хай не на розкішне, але абсолютно гідне життя, син уже закінчив коледж і живе окремо. Здавалося б можна трохи відпочити і розслабитися. Але … спокій нам тільки сниться.

Кілька років тому в Єревані померла її мама, і Енн забрала батька до себе. Йому вже тоді було під 90, і залишатися один він не міг. У далекій Англії батько, звичайно, відчуває себе як риба, яку витягли з води. Але страждання переносить стоїчно і намагається не скаржитися. Читає вірменські новини в інтернеті. Навіть в поганому настрої лає НЕ Енн, а турків і азербайджанців. Ходить погано, але на природу виїжджає із задоволенням. Після кам’янистої Вірменії зелена Англія здається йому раєм …

У цей день Енн рутинно відвезла батька на узлісся подихати повітрям, посадила його на лавку і поїхала забирати речі з хімчистки.

Приїжджає через півгодини – батька немає. Зайшла в ліс, покричали – батька немає. Що робити? Подзвонила в поліцію. У поліції сказали:

– Не хвилюйтеся, зараз приїдемо.

Приїхали. Походили по лісі, покричали – батька немає.

– Добре, – кажуть, – ми зараз викличемо кінолога, а Ви їдьте додому і привезіть якесь його взуття, щоб собака слід взяв.

Коли Енн повернулася, кінолог вже був там. Поки собака вивчав туфлю, у одного з поліцейських задзвонив телефон. Закінчивши розмову, він поспішив порадувати Енн:

– Знайшовся, – каже, – Ваш батько. Його якась дама привезла до місцевого будинку престарілих. Побачила самотнього старого, вирішила, що він загубився і привезла. А там бачать, що чужий. Ось і подзвонили в поліцію.

Приїхала Енн в будинок для людей похилого віку. Батько сидів у їдальні і з задоволенням пив англійський чай з молоком. Енн так зраділа, побачивши його неушкодженим, що навіть розплакалася. Потім, звичайно, стала вичитувати:

Тату, як же ти сів у машину до незнайомої жінки ?! Ти ж бачив, що це не я! Зір-то у тебе гарний. Як ти збирався з нею спілкуватися ?! Ти ж навіть адреси по-англійськи сказати не можеш! Батьку, про що ти думав?

Батько хитро подивився на Енн і сказав по-вірменськи:

– Ануш, дитинко, про що може думати чоловік, якщо жінка кличе його до себе в машину? Я сподівався на пригода.