Connect with us

ЖИТТЯ

Незвична історія про моє одруження!

Ось уже 5 років ми з чоловіком живемо разом… Діток так і не має, бо у мене проблеми з гормонами, але ми стараємось, як можемо і тут одного дня…

Ну ми запланували, що через півроку почнемо, а до цього зіграємо весілля. Але і з цим ми особливо не поспішали, хотілося красиве весілля, що запам’ятовується. Зрозуміло, ми ніколи не оберігалися. Навіщо? Та й на затримку я уваги ніколи не звертала. Гормони ж … Я і сама не помітила, як стала гіперчутливою плаксою. А ось чоловік помітив і запропонував перевірити. Чи не вагітна ти? Загалом, я була впевнена, що ні. Раніше я цих тестів гору перевела. Але чоловік сходив в аптеку, загнав мене в туалет …

І … ось воно !!! Я вагітна … Один тест – я не вірю, другий – я не вірю, третій – починаю сумніватися …. Загалом, повірила я тільки після УЗД. Коли побачила на дисплеї маааленьку козявочку і її сердечко. Звичайно, я розплакалася. Гіперчутливість же! До речі, з приводу гормонів лікар розвела руками. І не таке буває! По аналізах гормони якимось дивом встали на межу норми. Поплакала я пару днів, а потім раптом згадала – ми ж не одружені! А термін 10 тижнів. І взагалі на дворі зима. А взимку я прямо весілля не хотіла. Загалом, вирішили, що в травні гуляти будемо. У мене якраз термін 36 тижнів. Вже, звичайно, з животиком, але до пологів далеко. І мені здавалося, що фотографії вагітної нареченої дуже зворушливі виходять.

РЕКЛАМА 2

У загальному і цілому вагітність протікала добре. Все в нормі. Стать визначили – дівчинка. Я літала, окрилена. Готувалася до весілля, купила розкішну суню … Встигала ходити на курси для вагітних і йогу. Йога мені особливо подобалася. Так, і чоловік виявив бажання бути присутнім. Загалом, в цих вишколах день весілля настав швидко. Так, я не з тих вагітних, яким цей стан встиг набриднути. Виглядала я вам прямо скажу приголомшливо … Як з казки. Чоловік як побачив, одразу заплакав … Ну і я разом з ним. І ось стоїмо ми в РАГСі, я хвилююся, руки трясуться ….

Прислухаюся до живота … Тиша … «Дивно, – думаю я, – Зазвичай хороводи там водить». Після обопільно сказаного «так» сльози хлинули з мене фонтаном. Гормони ж. Починають вітати родичі і тут я відчуваю жар в животі, по ногах хлинуло щось тепле … Я в прострації … Води відійшли? Роблю крок назад – піді мною калюжа. Всі гості втратили дар мови … У реєстратора взагалі щелепа впала. Продовжую прислухатися до себе. Малюк мовчить, переймів  немає. Тут нарешті мій батько першим прийшов до тями і закричав на весь зал «Швидку викликайте».

Нас вивели в коридор, мене поклали на диван, і ми почали чекати швидку. Мені було моторошно страшно. Новоспечений чоловік сидів поруч і мовчки гладив мою руку. Я відчувала, він теж боїться. Йшов 36 тиждень – це дуже рано для того, щоб народжувати … Дочка ніяк не давала про себе знати. Природньо, я хвилювалася … Хвилювалася так, що миттю заболіло серце і підвищився тиск. Швидка приїхала досить швидко.

znaj.ua

– Вперше забираємо породіллю з РАГСу, – констатував лікар.
Так мене і поклали в карету швидкої – в казковій весільній сукні. Ступор був не тільки у моїх гостей, а й у гостей інших весіль. Ми викликали фурор … Чоловік не відпускав руку, за машиною швидкої допомоги їхали всі наші гості на вбраних машинах.
– У перший раз везу молодят, – пожартував водій швидкої.
Мені було не до жартів. Я відчула, як ще щось вийшло і миттєво змусила лікаря подивитися, що там … Виявилося, відійшла пробка. Господи, чому ж немає переймів?
У пологовому будинку ми теж стали приводом для різного роду жартів, але я на них реагувати не могла. Першою справою перевірили серцебиття дочки – все було добре.

– Вам ще дуже рано народжувати! – заявив лікар, розглядаючи мене на кріслі, – Ваша шийка абсолютно не готова … Розкриття з палець …

– І що мені робити? – я відчувала безсилля.
– Що-що, доведеться народжувати … Поставимо вам стимуляцію … Ви до речі в курсі, що весь ваш весільний кортеж тусується близько пологового будинку?
Я мовчу, сказати нічого.

РЕКЛАМА 1

– Треба їх порадувати ….
Скоро прийшов чоловік, білий як стіна … Після всіх необхідних процедур (гоління, клізма) мені під’єднали крапельницю, і ми стали чекати. Мовчки. Говорити про щось стало страшно. Однією рукою він тримав мою долоню, другою ніжно погладжував живіт. Через годину пішли ледве відчутні перейми. Розкриття не збільшувалося. Шийка була твердою. До того ж тиск від хвилювання у мене зашкалював. Я очікувала зовсім не таких пологів. Мені ставало легше, тільки коли під’єднували КТГ і я чула стукіт серця свого малятка. Але тут скоро мене чекала неприємна новина – серцебиття погіршується. Чекати більше не можна, тому вирішено було робити екстрений кесарів розтин.
Звичайно, я розридалася. Чому це відбувається зі мною? Я так хотіла народити природно, сама … Тут чоловік взяв себе в руки, посміхнувся і каже:

– Сьогодні найприголомшливіший день в моєму житті. Ти стала моєю дружиною і сьогодні народиться моя дочка … Вона просто хоче нас привітати, вона ж не розуміє, що твій організм ще не готовий. Тому не плач і заспокойся. Давай просто дамо їй народитися! Після цих слів всі мої хвилювання як рукою зняло, я віддалася в руки досвідченим лікарям. Кесарів робили під наркозом, тому нашу маленьку першим побачив тато. Судячи з розповідей лікарів, він ридав так, що всі породіллі підвивали йому в такт … Маленьку я побачила тільки на наступний день. Мені принесли її, дуже крихітну, 2600. Я боялася навіть взяти її в руки. Але це був  чудовий весільний подарунок з усіх, про які можна мріяти. Через годину зателефонував чоловік і запропонував виглянути у вікно. Знаєте, що я побачила? Всі гості були в зборі і пили шампанське за мене і нашу донечку …. Тепер я була дійсно щаслива! В один день я знайшла чудесного чоловіка і чудову доньку.

Подiлись з друзями:
Continue Reading

Facebook

Trending