Connect with us

ЖИТТЯ

Насипати їсти – то не чоловіча справа

Мій батько все життя вважав жінок рабинями, які мають лише одне покликання – догоджати чоловікам. Тато навіть хліб ніколи сам не різав, борщу жодного разу власноруч не насипав. Що вже казати за готування їжі, – всі хатні справи несла на власних плечах мама.

Не знаю чому, але мама все це терпіла. Таким же егоїстом виріс і мій старший брат. Навіть коли батько з братом рано вранці прокидали на риболовлю, то будили мене або маму, щоб жінки приготували чай та зробили бутерброди.

Джерело: zen.yandex.ru

Я ж з цією ситуацією миритися не збиралася. Терпіла лише заради матері, щоб на неї навантажували менше роботи. Коли ж мені виповнилося 18, то я втекла з дому. Не з’являлася там, поки не вийшла заміж.

РЕКЛАМА 2

Після мого одруження батько з матір’ю заявилася на поріг моєї домівки – знайомитися з чоловіком. Батько застав мого чоловіка за миттям посуду. Після такої болючої для батька «сцени» він назвав мого коханого «бабою». На що отримав відповідь у формі «тиран», гучно грюкнув дверима та пішов.

Минали роки. Мама продовжувала терпіти себе в ролі служниці та рабині. Мій брат так і не знайшов дівчину, яка згодилася б повторити долю моєї матері, тому продовжував жити з батьками.

Минуло 20 років. Моя мама важко захворіла і відійшла у інший світ. Про хворобу я дізналася вже тоді, коли мама лежала вдома без надії на одужання.

На поминальному обіді батько встав та озвучив свою промову, направлену мені:

– Моя дружина до останніх днів свого життя віддавала свій борг перед чоловіками її родини: перед мною та сином. Коли вона не могла встати, я ніс її на кухню, де вона готувала нам їсти. Тож коли матері не стало, її борг маєш сплачувати ти. Ти маєш розлучитися, покинути чоловіка та сина, і переїхати до нас. Бо це не чоловіча справа готувати їсти, прати шкарпетки та інше.

– Дзуськи тобі, а не переїзд до вас! Я не буду рабинею, як моя мама!

Зі сльозами на очах я вибігла з кафе на вулицю. За мною вибіг брат, який схопив мене за руку.

– Ти як з батьком говориш? А ну швидко повернулася, і попросила пробачення у батька. І щоб завтра з речами була вдома, а то у мене шкарпетки вже тиждень не бачили прання.

РЕКЛАМА 1

Добре, що в цей момент нагодився мій чоловік. Одного його погляду вистачило, щоб брат відпустив мене. Чоловік обійняв мене і ми поїхали додому.

Після цього я ніколи більше не спілкувалася з братом та батьком.

Подiлись з друзями:
Continue Reading

Facebook

Trending