Connect with us

Життя

– Мамо, я одружуся тільки з тією, хто згодиться до РАЦСу на тракторі приїхати…

Кілька років тому, коли мій Іван був ще не одружений, я вже й не знала яку дівчину йому засватати. Все крутив носом: та йому не подобається, ні та… А вже ж за 30 років перевалило сину, вже і внуків хочеться поняньчити.

Він тоді приїхав із заробітків, купив трохи нової техніки до дому, став господарем на все село. Та й дівчата стали більше зважати: широкоплечий, гарні зелені очі, чорна чуприна…

Накрила якось йому стіл, налила борщу та й кажу:

– Іване, чула, твій шкільний друг Василь скоро буде одружуватися.

– Так, він покликав мене свідком бути…

– Сину, а ти уже коли? Вже ж не 20 років, пора й свою сім’ю завести.

РЕКЛАМА 2

– Мамо, ну немає мені в селі пари!

– Як то нема? А Гануська, Степана дочка? Хазяйновита, гарна, характер хороший.

– Не треба мені “хазяйновиту”, мамо! Я коли раніше на неї заглядався, вона на мене й дивитися не хотіла. а зараз як приїхав з Польщі і маю копійку, то вже так і крутиться.. Я хочу справжню дівчину, щоб щира була. І щоб хоч на тракторі зі мною поїхала на весілля!

Махнула вже рукою. Хай шукає, з Божою поміччю знайде половинку. А то дійсно раніше дівчата в селі, хто ще заміж не вийшов, то носом крутили від мого Івана, ніхто не заглядався. А зараз, як господарем справжнім став, та змужнів, то підлабузнюватися почали.

А потім було весілля у Василя, Іванового друга по школі. Та Іван і купив чудовий подарунок: справжній кухонний комбайн, який не одну тисячу гривень коштує, та й не десять. Ото наречена була в захваті! Та й сам Іван купив красивий костюм, щоб поруч із “міською” дружкою виглядати пристойно.

Але от відгуляли веселе й гучне весілля, а Іван щось сумний-сумний ходить. Кажу, сину, що сталося? Й не зізнається. Але я ж то бачу як він позирає на Катю – ту саму міську подружку, що за дружку була.

Вона мала відпустку і ще після свята затрималася на тиждень. Гуляли вони з Іваном кожного дня – то біля річки, то край села гуляють, люди-то все бачать.

Вивела його якось на чисту воду, то й зізнався, мовляв, дуже вже йому Катя сподобалася. Весела, щира, гарна. Але ж міська! Зовсім інше життя вона звикла вести, хіба ж зможе з сільським хлопцем бути?

– Синку, ти ж не знаєш. Ризикни, спитай, що ж тобі втрачати?

Втрачати дійсно вже було нічого: наступного дня Катя мала повертатися до міста.

Зібрав він букет польових квітів, набрався хоробрості і незграбно, як тільки незграбно може вести себе закоханий хлопець, вручив їх і випалив:

– Катю, не їдь! Залишайся й будь моєю дружиною!

Катя ошелешено взяла квіти і опустила голову.

– Я мала б подумати трохи, але дуже боюся втратити тебе. Я згодна. – І подивилася йому розчулено просто в очі.

Хлопець весь аж засвітився, підхопив дівчину і покружляв навколо. А потім щось згадав і опустивши, сказав:

– А ти згодна поїхати в РАЦС на тракторі?

РЕКЛАМА 1

– Та хоч на свині, – засміялася Катя, – Головне, аби з тобою!

Так і зіграли весілля. Але син орендував найгарніший “Мерседес” в районі і прикрасили його білими  трояндами та шовковими стрічками. Каже, така дівчина заслуговує найкращого.

Джерело: tochkazoru.pp.ua

Подiлись з друзями:
Continue Reading

Facebook

Trending