Як красиво і ніжно! Посміялася від душі! Респект таким бабусі і дідусю!

Припаркувала машину сьогодні, йду в бік магазину. Іду повільно тому що на шпильках слизько.

Попереду мене, так само повільно, під ручку, йдуть бабуся з дідусем (на вигляд, ну, ззаду не зрозуміло, але потім я зрозуміла, що вже за 70), йдуть і тихенько між собою розмовляють.

Так як йдемо ми всі разом по льоду, який наші комунальники принципово мабуть не прибирають, я чую їхню розмову.

Дідусь на бабусю бурчить: «Ось я тобі позавчора ввечері балуватися пропонував – ти на Пугачіху в телевізорі дивилась, вчора балуватися пропонував – до тебе подружка твоя стара прийшла, і ви всьому будинку кістки мили, сьогодні вранці балуватися пропонував – ти прасувала. Сьогодні ввечері вже онуків привезуть на тиждень!

А я може тижня не проживу ще, мені 76 вже! Ось помру, і ходи, як дура до смерті небалована, але зате з Пугачовою, і подружкою своєю. Вся попрасована та не балувана!»

Відповідь бабусі мене вбила: «З чого ти ж узяв, козел старий, що мене після твоєї смерті ніхто не побалує? Жива ще синя записна книжечка-то… Сяду, продзвоню, хтось піди та й живий».

У мене була півгодинна істерика, а вони вже обидва регочучи зайшли в двері магазину! Не могла не написати! Дами балуйтесь вчасно! Ну, ті дами, у яких немає синьої книжечки!