Connect with us

ЖИТТЯ

Як багатий батько дав мудрий урок для дочки

РЕКЛАМА 1

РЕКЛАМА 2

Ось ми говоримо, «потрібні ідеали», обговорюємо, як пропаганда впливає на молодь, думаємо про те, що робити з системою освіти. А я на днях побачив яскравий, і як мені здається, реально працюючий метод виховання і передачі мудрості наступним поколінням.
Заїхав нещодавно провідати друга Вітю на роботу ввечері. У нього своя конторка з виробництва меблів. Хоча вже не конторка, а велика компанія. Починав він її створювати сам, років так 5 назад. Він як головна виробнича сила, та дружина бухгалтером і з пошуку замовлень. Сиділи спочатку в підвалі якомусь, з інструментів одна викрутка. Крутилися як скажені, незважаючи на всі шпильки знайомих. Ні відпусток тобі, ні нормальних вихідних. Зустрітися з Вітею можна було тільки на роботі, на мою думку, він там і жив і ночував. Потім в борги він заліз скажені, кредитів понабирали, по саме не балуйся – купив і базу і обладнання. Був момент, коли видно було ще трохи і Вітька або вип’є від напруги або по світу піде.
Пощастило. Ну, або трудоголізм даром не пройшов – став наш Вітьок успішним бізнесменом. Компанія виросла, обороти скажені, людей натовп працює. Але він, не загордився, друзів, кому в житті менше пощастило, не соромиться, щоки не дме. Не зіпсували гроші людини, в будь-який момент приїхати можна до нього, посидіти, коньячку хильнути і в баньку при його конторі сходити.
Ну, ось і заїхав я до нього в контору, пройшов повз стіл секретарки, у якої суворий наказ в будь-який час друзів боса без черги впускати, зайшов в кабінет. Ух, ти ж! А там крім нашого мініолігарха ще й дружина його і донечка. Сваряться чомусь…

Вітька рукою махнув – типу сідай, не до тебе поки. Сів у кутку на диванчик, спостерігаю і потихеньку починаю в тему розборок в’їжджати. Берегиня родини скаржиться, типу сказала донечці вдома прибрати і підлоги помити перед вихідними. А донечка, «гламурна цяця» років 15-ти від народження, візьми рідній мамі та й ляпни: «Маман, підлоги я мити відмовляюся. Від цього мій манікюр пошкодиться. І пил не проси мене протерти – я не в тій родині зросла ». Мама в крик. Доча їй і відповідає – «Мамо, подзвоню я своєму бойфренду і відвезе він мене з цього будинку…». Маман дала доньці запотиличник і в машину. І привезла до Вітька, типу подивися до чого ти свою кровинку довиховував.
А Вітьок насправді в дочу і душу, і гроші вкладав не економлячи. Я про одяг і говорити не буду, але дівчинка вже весь світ об’їздила. Прочитає, наприклад, книжку про Тибет і до татуся – хочу побачити ламу своїми очима. І на тобі – фотка в сімейний альбом, ось Машутка, ось і чернець.
Школа не школа, репетитори вдома зграйками бігають. Аж шістьом мовам вчать і етикету. І тут на тобі – відплатила кровинка спробою втечі до бойфренда.Вітька голову почухав, командним голосом жінок своїх відправив додому. Машутка під домашнім арештом. Мамзелі додому відправилися, а ми з Вітьком посиділи-погомоніти. Тему виховання молоді я спеціально не здіймав, бо бачу що тема для Віті хвора, та й сам він мужик не тупий, як-небудь так викрутиться.
У справах заскочив до Вітька я знову через декілька тижнів. Іду через виробничий цех і краєм ока помічаю, якусь яскраву пляму, яка по цеху циклічно рухається. Повернув голову – прибиральниця, при швабрі і ганчірці. Обімлів… Перший раз в житті відчув «мимовільне відкривання щелепи». Та це не просто прибиральниця, це ж наша Маша, дочка друга.
Ну, зовні вона не дуже на стандартну трудівницю схожа. Синій приталений халатик з добротного сукна, яскраво-жовті рукавички по лікоть, косинка шовкова дуже стильно зав’язана на голові. Джинсики і навіть невеликий каблучок до всієї конструкції приторочила. Така собі версія хай-енд клінера. Але, тим не менш, функцію виконує правильно і ганчіркою працює з ретельністю.
Я так з розкритим ротом до Вітька в кабінет і заявився. Сів, води холодної попив. Вітьок дивиться і розуміюче посміхається. Типу Машу побачив? Угу, кажу. А я їй, нове навчання придумав. «Курси праці» називається. Щоб зрозуміла, в якій насправді сім’ї вона народилася і виросла. Що ні Періс Хілтон вона жодного разу, а що її мама і батько реально років 5 життя поклали, щоб вважати себе забезпеченими людьми.
Коли він доньці свій план привчання до праці озвучив, криків було стільки, що міліція три рази за викликом сусідів приїжджала. Але залізною рукою заколот придушив і змусив дитину годину в день проводити «очисні заходи». Правда, за додатковий, але невеликий грошовий бонус.
Донька спочатку ходила по підприємству, як по каторзі, тому як виробничий цех вичистити, це вам не вдома раз на тиждень пил струсити. А потім нічого – звикла і втягнулася. І навіть почала усвідомлювати свою неправоту.Вітю на роботі коллектив поважав безмірно, а після цього так взагалі мало не моляться. Та і я міцно задумався після цього. Може згадати нам треба Макаренка і все-таки буде у нас гідна молодь? 🙂

Подiлись з друзями:
Continue Reading

Facebook

Trending